Останнє оновлення на Четвер, 19 листопада 2009, 01:04 Написав Лучик Світу Четвер, 19 листопада 2009, 01:04

Рейтинг Користувача: / 0
НайгіршеНайкраще 

... Спочатку пристрасно хотілося ВИЖИТИ, вирватися із замкнутого кола невдач і бід.



А звалилося чомусь все й одразу: і безробіття, і важкі хвороби батьків, і ... Втім, тепер вже всі ці важкі та похмурі "і" позаду і з вашого дозволу, мої дорогі читачі, я обійду подробиці всіх тих бід стороною і продовжу просто розповідь, про те ЯК ж я добилася Успіху.



А йшло все так, що навіть і, прорахувавши всі свої кроки до Успіху, здавалося б, і мабуть, щось, та зривалося, что-то виходила не так. Радість тут же стикалася з Сум, а Успіх з Невдачею. І, отримуючи дуже важливе для мене друга освіта, через важку хворобу батька, мені довелося брати академічну відпустку. А через рік після відмінної захисту диплома вже буквально наступного дня в терміновому порядку класти сина на дуже важливу й серйозну операцію до лікарні. Ось так і ходили "хвостиком" Радість і Біда ....



А дочки тим часом навчалися в коледжі і ділили один єдиний "стільниковий" на двох. На заняття їздили лише за проїзними або зовсім ходили пішки, не дозволяючи собі більшого. Адже жили ми всі на вельми мізерну пенсію по інвалідності мого сина і на ті приватні заробітки, що мала я від написання курсових студентам.



Всім нам пристрасно хотілося більшого і не виживати, а жити, дозволяючи собі все необхідне і маючи бажане. Тим не менше, куди податися, коли син частенько потрапляв до лікарні і був рік на інвалідності? Залишалося почати працювати тільки приватно. Як-то від подруги з Москви отримала по електронній пошті лист, що в неї теж через її хворобу не складається нічого з постійною роботою, і вона вирішила по оголошенню взяти собі дівчинку, яку зустрічала зі школи і у себе вдома робила з нею уроки , поки її батьки були на роботі. І тоді мене осяяло: "Адже це ж МОЄ! Я ж - педагог і досить непоганий! І з двома пристойними дипломами! Якщо у неї виходить, а вона - не педагог, то чому у мене не вийде?!"



Моїм першим, "пробним" учнем став хлопчик з Азербайджану, якому терміново знадобився репетитор, і я вирішила погодитись. Мені потрібна була будь-яка робота, але аби моя, люба! Тоді я навіть не знала, які у нас в місті розцінки за час уроку, і призначила чисто символічну ціну. Мені важливо було "зачепитися", щоб був початок, щоб було те, з чого починати. І робота пішла.



І справа пішла! Слідом за тим хлопчиком стали з'являтися ще і ще учні. До них стали приходити хороші оцінки, а до мене з кожним днем непогані заробітки. Я навіть зуміла самій собі дозволити купівлю "стільникового" телефону, про що раніше і не мріяла, користуючись з сином разом стареньким, до цього знайденим на заміській дачі в озера, а після відремонтованим за подібною ціною в майстерні.



Все це вже позаду. У мене свого роду приватна школа, в якій працюю не тільки я, але і моя донька - майбутня журналістка та викладач англійської мови. У неї майже всі мої учні, які дуже її люблять і цінують її перші уроки майстерності. Дочка ніколи не думала, що вона раптом займеться приватними уроками, але будучи студенткою-заочниця, теж багато зневажати по місту в пошуках роботи і, зрозумівши, що нічого їй "не світить" погодилася для початку допомогти кілька разів одному з моїх учнів з англійською, а потім втяглася, підвищила свої знання в англійській і набрала свою групу учнів.



Тепер Успіх не тільки в неї, але і в її учнів. А ми, збираючись ввечері вдома у своїй вітальні за чашкою чаю до пізнього вечора дружно обговорюємо, як навчаються наші підопічні і які їхні успіхи на сьогоднішній день ....



А ще бурхливо обговорюємо ті методичні новинки по нашим предметів, що частенько прикуповує в книжкових магазинах, оскільки без них нам тепер не можна, адже треба не тільки "утриматися на плаву", а й бути авторитетними, класними викладачами, а для цього важливий постійне зростання в знання своєї справи.



Часом я відмотувати події назад і згадую свої кроки до Успіху, як усе починалося, як я йшла до Успіху.

Як стукала на всю квартиру по старенькій друкарській машинці, набираючи рукописи курсових робіт студентів і раділа тим невеликим заробітках, що йшли від такої безинтересной роботи ...

 Як відчула, що можу більше і вирішила не передруковувати ті, часто безграмотні роботи, а писати на замовлення сама ... Як після цього зрозуміла, що й це НЕ моє і написав від руки свої перші оголошення про послуги репетитора, крижаний від морозу руками розклеювала їх по під'їздах прилеглих будинків у своєму окрузі ...

 Як починала практично з "безкоштовно" зі своїм першим учнем і раділа тому, що він у мене є!



Тепер уже здається, що саме з нього все і починалося !....